ЗАТЕЛЕ́ПАНИЙ, а, е, фам.. зневажл.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зателе́пати.
2. перен. Ні на що не здатний; нікчемний. Інші газди як газди; а він такий зателепаний, як колєра [холера] (Стеф., І, 1949, 33); — От що їй на голові! Господиня моя зателепана! Які співаночки виводить! —перебила гнівно Лесиха (Фр., І, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 344.