ЗАТЕЛІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. Почати теліпатися, рухатися, колихатися з боку на бік Пам’ятає [Христя], як добігла до рундука, ускочила у двері… І перед нею зателіпався на вірьовці труп Колісників (Мирний, III, 1954, 379); Окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (Стельмах, Хліб.., 1959, 53).
2. перен. Зайти, заїхати куди-небудь. Тільки тепер побачив [Дмитро], що далеко зателіпався від центру міста (Збан., Переджнив’я, 1960, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 344.