ЗАТЕ́РПЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зате́рпнути. Оксен.. розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Тют., Вир, 1960, 87).
2. у знач. прикм. Негнучкий, онімілий. Незнайомець нарешті прокинувся від своїх дум, зиркнув на сонце.. і, обережно спустившись з каменя, затерплими ногами пошкандибав до санаторію (Збан., Сеспель, 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 346.