ЗАТЕ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затеса́ти. Завжди хвилююсь, коли бачу агаву: сіру корону твердого листу, зубатого по краях і гострого по вершечку, як затесаний кіл (Коцюб., II, 1955, 421); * Образно. Вони.. ніколи не вживають дубових, колуном затесаних дотепів (Вол., Місячне срібло, 1961, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 346.