ЗАТИ́М, розм.
1. присл. Потім, після того, після цього. Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат, а затим повскакували у хатку на піч (Вовчок, І, 1955, 293); Кінь відразу дуба став, опісля задом угору фиркнув, а затим, щосили стрепенувши всім тілом, рвонувся (Фр., II, 1950, 384); Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти (Головко, II, 1957, 122).
2. присл. Для того, тому. Та то я, дівчата, затим туди біжу, бо тут з гори, так легше… (Кв.-Осн., II, 1956, 321).
3. спол. Уживається в складі складеного сполучника для зв’язку головного речення з підрядним реченням мети; для того. На прощанні випрохала Маруся у Василя сватаний платок, ..затим, щоб часом дорогою не загубив (Кв.-Осн., II, 1956, 77); [Конон:] Правда, що я тобі похвалився, але ж не затим, щоб ти перехвалювався (Кроп., II, 1958, 442).
4. спол., заст. Уживається в складі складеного сполучника для зв’язку головного речення з підрядним реченням причини; тому. Тільки й чути, що корови скільки є духу ревуть, затим, що хазяйки не йдуть їх доїти (Кв.-Осн., II, 1956, 172); Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла (Вовчок, І, 1955, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 347.