ЗА́ТИ́ШОК, шку, ч.
1. Тихе місце, захищене від вітру, течії і т. ін. Коли надворі вітер виє, ..у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова… (Мирний, І, 1954, 339); Вони пристали до понтона, знайшли затишок, де не вирувала вода (Ю. Янов., II, 1954, 92); Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (Бажан, Роки, 1957, 285); // Малопомітне, приховане місце; схованка. Тихо навкруги, мертво.. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку (Коцюб., І, 1955, 148).
2. Відсутність звуків, шумів, руху, метушні; тиша. Шумів столітній ліс, ..за його гуком нічого не чутно було навкруги, тілько й затишок — коло пасіки (Мирний, І, 1954, 281); [Мартіан:] Се ж тільки ідоляни уважають, що свято в тім, щоб оргії прилюдні справляти з галасом, а християни і в затишку шанують боже свято (Л. Укр., III, 1952, 279); Юхим лежав і міркував, потомлений ходою та турботами, впивався прохолодними пестощами передвечірнього затишку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 15).
3. Наявні де-небудь спокій, порядок, зручність. Навмання забрели [моряки] в двір і тепер стояли, зачаровані затишком цієї садиби (Кучер, Чорноморці, 1956, 75); Дерев’яний будинок.. манив домашнім затишком, обіцяв прохолоду і спокій кімнат (Загреб., Європа 45, 1959, 80).
4. перен. Про стан душевного спокою, тихої втіхи. Кузьма Кузьмич відчував такий затишок, який приходив до нього тільки відразу після великого радісного збудження (Донч., Шахта.., 1949, 156); * Образно. Ні, не затишок сірий, не спокій, Не дзеркальна нудна благодать — Нам ще ставить міцніш свої кроки, Нам довіку в житті поспішать (Гірник, Сонце.., 1958, 147).
5. рідко. Те саме, що зати́шшя. Артилеристи їздили купатися позмінно в Одесу до лазні, ..коли на фронті випадав сякий-такий затишок (Кучер, Чорноморці, 1956, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 351.