ЗАТО́ПТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до затопта́ти. Будинки стояли кількома рядами без огорож; земля на садибах затоптана і вилизана вітрами, як на шляху (Хор., Ковила, 1960, 13); — Треба, щоб люди знали, чому ми стали на цей шлях, за що хочемо звалити старий, наскрізь прогнилий лад.. За те, що чесна праця, з якої живе весь світ, затоптана в грязь ганебно принижена! (Кол., Терен.., 1959, 280).
2. у знач. прикм. Брудний, із слідами нанесеної ногами грязюки. Затоптаний шкіряний кашкет валяється біля тину (Руд., Остання шабля, 1959, 21); З розгону він стрибнув на затоптаний ганок (Панч., II, 1956, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 356.