ЗАТОРИ́ГАТИ, аю, аєш, чим, док., діал. Різко засіпати, засмикати. Заторигало щось сінешними дверима — сильно, нетерпляче (Вас., І, 1959, 198); // у що. Застукати. Підводчик, злізши з воза, заторигав у ворота (Бурл., М. Гонта, 1959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 357.