ЗАТРИ́МКА, и, ж.
1. Дія за знач. затри́мати. Треба було вчасно з’явитись на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала (Доич., II, 1956, 100); Лузгін стисло виклав суть справи. Йдеться про затримку батальйону на Ромодані (Головко, II, 1957, 460); При порушенні функцій щитовидної залози відбувається затримка і викривлення фізичного та психічного розвитку дитини (Шк. гігієна, 1954, 99).
2. Припинення на який-небудь час дії, руху і т. ін. Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Трубл., І, 1955, 115).
Без затри́мки — негайно, не зупиняючись. Винищуючи гарнізон, треба було водночас виламати передні двері, щоб перші атакуючі влетіли в будинок без затримки (Гончар, III, 1959, 257); За одни́м затри́мка — не вистачає кого-, чого-небудь. Уже хур із п’ять стоять навантажені. Лаштуються чоловіки вирушати — за одним затримка. Але ось і він виніс останнього лантуха, поклав собі на воза (Головко, 1, 1957, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 359.