ЗА́ТУЛКА, и, ж., розм. Те саме, що за́слінка. Розпучливий брязкіт чавунних затулок, дух житньої соломи.. підняли на ноги сім’ю (Коцюб., II, 1955, 434); Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині, стукав затулками (Донч., VI, 1957, 375); Баба варить вечерю, закриває комин і затулки в печі, потім сідає біля чоловіка (Тулуб, Людолови, II, 1957, 169).
ЗАТУ́ЛКА, и, ж., зоол. Рід черевоногих молюсків, які мають округло-дзигоподібну раковину з кришечкою, що зовсім затуляє устя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 363.