ЗАТЬМИ́ТИСЯ, и́ться; мн. затьмля́ться; док.
1. Стати темним або невидним; затемнитися. Небо затьмилося грізно чорною барвою, а відтак почалася вона, гірська буря (Коб., І, 1956, 451); Од диму, стріл затьмилось сонце (Котл., І, 1952, 289); // Втратити яскравість, виразність.
2. перен. Стати менш помітним, значним. Чуття облегшення.. зараз же затьмилося якимсь несказанно гірким докором (Фр., VI, 1951, 483).
3. перен. Стати менш зрозумілим, ясним.
4. перен. Втратити ясність, гостроту (про розум, свідомість, зір і т. ін.).
◊ Затьми́лося в голові́, безос.— те саме, що Затума́ни́лося в голові́ (див. затума́нюватися).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 372.