ЗАТЯЖКИ́Й, а, е, розм. Тяжчий, ніж звичайно, або надто тяжкий. Її тонка стать ніби натягнулась, щоб повісити портрет добре. Одначе це не вдавалось їй. Очевидно, був образ затяжкий для неї (Коб., III, 1956, 142); — Що чувати, пане сотнику? — з цікавістю піднімає підполковник над теплим сіном затяжку́ для його шиї голову (Стельмах, II, 1962, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 370.