ЗАУВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заува́жити; // заува́жено, безос. присудк. сл. Ходить мені багато не дають, бо зауважено, що втома найбільш шкодить (Л. Укр., V, 1956, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 372.