ЗАУ́ХКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Почати ухкати, повторюючи «ух-ух». Дощувальні пристрої, що працюють в городній бригаді, женуть в небо височенні водограї, водяним прохолодним пилом так і війнуло звідти на всіх. Дівчата заухкали (Гончар, Тронка, 1963, 40).
2. перен. Почати видавати звуки, що нагадують ухкання. На все морське узбережжя завив магнітофон, заухкав, загавкав, занявкав, викидав такі звуки, що, мабуть, усі бички кинулись від берега на саму-найсамісіньку глибочінь (Збан., Мор. чайка, 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 373.