ЗАФАРБО́ВУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАФА́РБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАФАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідко ЗАФА́РБИТИ, блю, биш; мн. зафа́рблять; док., перех.
1. Покривати фарбою; закрашувати, фарбувати. Сліди розпису на стінках.. свідчать про те, що стіни жител зафарбовували або розписували кольоровим візерунком, добре відомим з посудин трипільців (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 61); Всі стіни.. ми просто зафарбували білою фарбою (Моє життя в мист., 1955, 216); Порожня пляшка з-під чорнила лежала тут же, поруч, зафарбувавши зеленим сніг і каміння довкола (Смолич, II, 1958, 40).
2. Надавати чому-небудь якогось кольору або відтінку кольору; забарвлювати. За крутими донецькими кряжами сідало сонце. Яскраві його промені черкалися снігу, зафарбовуючи простір у червоно-рожевий колір (Собко, Звич. життя, 1957, 71); Посушливе літо наклало на дерева свою печать, зафарбувавши листя в золоти-сто-червоні барви (Добр., Ол. солдатики, 1961, 108).
3. перен. Надавати чому-небудь якихось рис, певного змісту, своєрідного відтінку. Коли письменник уміє показувати дійсність з точки зору певної людини — ..тоді все звичайне, буденне виглядатиме оригінальним і новим, бо «власний настрій» героя зафарблює все в інші тони, примушує читача бачити все по-новому (Рад. літ-во, 7, 1965, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 374.