ЗАФИ́РКАТИ, аю, аєш, док.
1. Те саме, що зафи́ркати 1.
2. перен., розм. Почати видавати звуки, що нагадують фиркання. Хоткевич зафиркав і важко засовався в кріслі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 508); — Не знаю, — одмахнувся Павло і зафиркав над мискою (Кучер, Трудна любов, 1960, 514).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 374.