ЗАФО́РКАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати форкати, різко і з шумом випускати повітря через ніздрі. У долині над ставом зафоркали коні (Стельмах, Правда.., 1961, 438).
2. перен., розм. Почати видавати звуки, схожі на форкання. Зафоркали автомашини, загули трактори (Вол., Місячне срібло, 1961, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.