ЗАФУТБО́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм.
1. перех. Підбити, підкинути ногою що-небудь (перев. м’яч). —Грав у футбол? — Не грав, бо в нас він не заведений, але бачив на станції… Навіть двічі зафутболив м’яча, коли він викотився з поля (Чаб., Катюша, 1960, 32); Карпо вийшов з сіней, зафутболив якусь ганчірку, потім став і ніби прислухався до гарячого, безвітряного дня (Ле, Історія радості, 1947, 141).
2. у що, неперех., рідко. Стукнути, вдарити ногою в що-небудь. Розплющеним носком черевика сміливо зафутболив [Курило] у двері, став на порозі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.