ЗАФІКСО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зафіксува́ти. Старший лейтенант повчально відповідає: — Ніколи не втрачайте почуття перспективи. Пройдені шляхи мусять бути зафіксовані (Гончар, III, 1959, 275); Векс оперував фактами, точними і зафіксованими наукою (Чаб., Тече вода.., 1961, 82) Спинив [Захар] погляд на приладнанім прапорі і на портреті Леніна, зафіксованого художником у хвилину натхненної промови з трибуни (Ле, Право.., 1957 40); На плівку зафіксовані виступи найкращих самодіяльних хорових, музичних, хореографічних колективів України, (Мист., 5, 1960, 10); // зафіксо́вано, безос. присудк. сл. На одній лише астрономічній обсерваторії Київського державного університету в 1958 році зафіксовано більш як 650 груп сонячних плям, 54 спалахи (Наука.., 2, 1959, 24); Він зупинився біля фотографії, на якій було зафіксовано довгу чергу жінок і дітей (Кучер, Чорноморці, 1956, 146).
2. у знач. прикм., перен. Узвичаєний, звичний; усталений. Толстой з легкою душею переступав межі зафіксованої граматики, нехтуючи граціозною звучність фрази (Кундзич, Діези.., 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 374.