ЗАХАВА́ВКАТИ, ає, док., розм. Почати хававкати, видавати своєрідні звуки (про деяких птахів). Чути було форкання коней у соснах та з того боку хат жалібно захававкав пугач (Ле, Ю. Кудря, 1956, 309); Заспівали на все небо жайворонки, захававкали, запідпідьомкали перепели (Вирган, В розп. літа, 1959, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.