ЗАХВА́ТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до захвата́ти. На шафі влаштувалися вряд захватані пальцями слони (Збан., Малин. дзвін, 1958, 18); // у знач. прикм. Раптом цієї хвилини ввірвавсь телефонний дзвінок. Йому притуляє до вуха захватану трубку сестра (Уп., Вірші.., 1957, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 377.