ЗА́ХИСТОК, тку, ч. Те, що захищає від кого-, чого-небудь; укриття. На кінці широкої дорожки [доріжки], у захистку між гущиною акацій, чорніла невеличка халабудка (Мирний, III, 1954, 268); Біля самого берега хтось поставив курінь — надійний захисток в негоду для рибалок (Чаб., Тече вода.., 1961, 45); парове поле цього року.. спокійно лежало під захистком полезахисних смуг, набиралось сил, рівно і вільно дихало, збираючись викохати новий чудовий урожай (Оров., Зел. повінь, 1961, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 379.