ЗАХЛЮЩА́ТИ, щи́ть, док., розм. Почати хлющати; политися. Насунулись хмари, посипалася крупа пополовині з холодним дощем, а потім наглий дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев., IV, 1956, 260); // безос. Вже і город недалечко — Все воно, як треба — Тільки де взялася хмара: Як захлющить з неба! (Щог., Поезії, 1958, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 383.