ЗАХМЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати п’яним; сп’яніти (від горілки, вина і т. ін.). Від вина трохи було захмеліла [Юлія Андріївна], але сп’яніння давно минулося (Дмит., Обпалені.., 1962, 105); // перен. Дійти до стану, схожого на сп’яніння. Того ж дня радісні вісті облетіли все село.. А сама Вітрова Балка од тих чуток аж захмеліла (Головко, II, 1957, 222); Захмелів, марив нею [Каховкою] хлопець (Гончар, Таврія, 1952, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 384.