ЗАХОЛО́НУТИ і рідко ЗАХОЛО́ТИ, о́ну, о́неш; мин. ч. захоло́нув і захоло́в, ла, ло; док.
1. Втративши тепло, стати холодним; охолонути. — Будьте ласкаві, пиріжки помазуйте маслом, поки гарячі, бо швидко й захолонуть,— припрошувала Ватя писаршу (Н.-Лев., IV, 1956, 59); Шульга сидів, замислившись, у кріслі. Давно захолов чай (Рибак, Час.., 1960, 685); * Образно. Його діловодський стільчик захолов. Яка робота на енному кілометрі, серед поля? (Кач., II, 1958, 374).
◊ І слід захоло́нув (захоло́в) за ким, чий — хто-небудь зник. — Пу-усти! — крутнувся Литка. Вирвався й побіг..— Схаменіться! — кинув йому вслід Харло. Але за Литкою, як кажуть, і слід захолонув (Епік, Тв., 1958, 248); — Там наш і слід захолов, а ви, дурні, наступ почали… (Кучер, Чорноморці, 1956, 225).
2. Загуснути, стати твердим від охолодження; застигнути. Як здумала Мотря знову їсти, то все вже загусло, захололо (Мирний, II, 1954, 238); Здавалося, що земля тут в хвилину гніву наморщила свою кору, як дикий звір шкуру, та й так і захолола (Коцюб., І, 1955, 252).
3. розм. Перетворитися на лід (про рідину). Кругом гори стояли непорушно хмари, неначе захололи білі хвилі моря (Н.-Лев., IV, 1956, 13).
4. розм. Стати холодним і твердим; задубіти, заклякнути (про тіло, частини тіла померлого або вмираючого). [Анзорге:] Я був тоді ще хлопчаком.. Зморився та й заснув собі враз коло слабого [батька] — що я тоді тямив? — коли се прокидаюсь, а він вже захолов (Л. Укр., IV, 1954, 219); Таке вже було в нього серце і такі гарячі руки. Руки, які перестануть щось творити лише тоді, коли навіки захолонуть (Коз., Гарячі руки, 1960, 73); * Образно. Доки мозок мій навік не захолоне, Із нею [піснею] буду я радіти і тужить (Павл., Бистрина, 1959, 179).
5. перен., розм. Стати нерухомим від переляку, здивування і т. ін.; завмерти, заціпеніти (про людей). — Хтось мене ляп по руці. Я так і захолола уся. Дивлюсь — Марко (Коцюб., II, 1955, 41); Застрягли слова в горлі Кравченка, отетеріли, захолонули присутні (Кир., Вибр., 1960, 398);//Стати нерухомим (про предмети). Глянеш на все те здалеки з гори, і здається тобі, що бачиш якесь зачароване царство, де все поснуло й ніби скам’яніло: і гори, й ліси, і вода, навіть самий місяць з своїм тихим промінням скам’янів і захолов (Н.-Лев., І, 1956, 53); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили, хвиля захолонула перед кораблями (Кучер, Чорноморці, 1956, 57); // Залишитися незмінним; не зникнути (про почуття і т. ін.). Що були колись ті урази, ..і що вони тепер захололи, застигли в серці старого — теж було видно добре… (Мирний, І, 1954, 166); Скляні, некліпаючі очі [Ликери] дивилися кудись у куток, на напівстулених устах захолола передсмертна судома (Добр., Ол. солдатики, 1961, 151).
◊ Кров захоло́ла у (в) жи́лах див. жи́ла1.
6. безос., перен., рідко. Пройти, залишитись поза увагою; минутися. Халяви — мов у воду впали. Сердитий, як вогонь, Кирило напав на домашніх. Божилися, клялися, що сном і духом нічого не знають. Може, так би й захололо, та Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).
7. перен. Зупинитися в розвитку. Наш завод не просто виготовляє верстати для підприємств, а весь час експериментує. Інакше верстатобудівна промисловість захолола б на місці, а потім деградувала (Вітч., 2, 1956, 103).
8. спец. Охолонути після припинення роботи, дії (про двигуни, мотори і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 390.