ЗАЦАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. Почати царювати.
2. перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати. І в тиші, що знов зацарювала над майданом, всі почули, як щось і справді шкрябає й скавчить, мов цуценя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 216); Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві. І.. він [канцлер] все учинив для того, щоб сенатори та воєводи цієї зими сиділи по своїх місцях (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 395.