ЗАЦМО́КАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка, розм. Почати цмокати. — Дванадцятеро поросят привела [свиня]..— Ай, ай, ай! — зацмокав Вовк.— Аж мені слина на язик набігає (Фр., IV, 1950, 86); За кілька днів Макс приніс книжку й зацмокав товстими губами (Панч, Ерік.., 1950, 6); // перен. Почати видавати звуки, схожі на цмокання (про механізми). Впровадили механізоване доїння. Скотний двір [колгоспу] задзвенів залізом, зацмокав клапанами, загув моторами (Вол., Місячне срібло, 1961, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 398.