ЗАЦЯВКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до заця́вкати. Викотилось йому під ноги кудлате собача, застрибало, зацявкотіло з кумедною завзятістю (Гончар, Таврія.., 1957, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 399.