ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЦІКА́ВИТИ, влю, виш; мн. заціка́влять; док., перех. і рідко неперех.
1. Викликати цікавість у кого-небудь, привертати чиюсь увагу. Данило, хвилюючись, починає говорити, і його оповідання відразу зацікавлює воєнкома (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 161); Дуже зацікавив суддю старий Петро (Коцюб., III, 1956, 9); Дівчині хотілось одразу ж зацікавити школярів, щоб робота в загоні була для них радісним святом (Донч., V, 1957, 244); // чим. Привертати увагу якою-небудь рисою, особливістю. Опішнянська кераміка має темно-червоне тло. Вона зацікавлює поєднанням утилітарної та декоративної сторін (Мист., 5, 1960, 20); Чим він міг вразити чи зацікавити її? Своєю красою? дотепністю?.. Але краси в нього ніякої, дотепність зла (Кол., Терен.., 1959, 131).
2. у чому. Приваблювати вигодою або можливістю здійснювати що-небудь певним способом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 397.