ЗАЦІ́ПЛЕНИЙ, ЗАЦІ́ПНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заці́пити. З заціпленими зубами і з темною злобою в душі вийшов ключник із тюремного будинку (Фр., II, 1950, 283); Сніг лягав (так м’яко-м’яко танув…) На заціплений в руках наган, На червоно-чорну рану (Еллан, І, 1958, 76); * Образно. — Про що думав цей дивний чоловік?..— виринули в моїй голові думки і, мабуть, одразу згасли, не знайшовши відповіді, заціпнуті обіймами сну… (Досв., Вибр., 1959, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 398.