ЗАЧІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. заче́плять; док., перех., чим і без додатка.
1. Торкатися, доторкуватися до кого-, чого-небудь, штовхати когось, щось під час руху. Голі лікті дрижали, ворушились, зачіпали один другого. Білі й чорні руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки (Н.-Лев., III, 1956, 73); Автомобіль щільно під’їздить до солдата, майже зачіпаючи його крилом (Ю. Янов., IV, 1959, 169); Вони [втікачі] сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись та зачепити шамкий комиш (Коцюб., І, 1955, 348); Силантьев хутко встав. Він зачепив рукою шнур від настільної лампи, і світло враз погасло (Донч., II, 1956, 194); * Образно. І розказать того не зможу я ніколи, Як серце крилами нам зачіпає птах (Рильський, II, 1946, 163); // Ненароком або навмисне ударяти, бити кого-небудь, завдавати шкоди. Параска вернулася з ломакою в руках. Люта — вона кинулась на сина і зачепила раз по плечі (Мирний, IV, 1955, 116); Я помітив, що сорочка в неї [Марійки] у цім місці була розідрана, а крізь пальці руки, що лежала на плечі, виступила кров. Значить, бугай встиг-таки зачепити її (Мур., Бук. повість, 1959, 12); // безос. [Чіп:] Ми скрізь її шукали. Палац горів… Замкнув її той кат… І вже з пожежі ледве врятували — Та, мабуть, пізно. Сволоком якимсь По голові небогу зачепило (Коч., II, 1956, 580); // Ранити (про стрілу, кулю і т. ін.). Був [шахтар] тяжко поранений: фашистська куля, пробивши партійний квиток, зачепила серце (Донч., VI, 1957, 628); // безос. Знову тупіт — Юхим і на цей раз теж націливсь і стрельнув знов добре, аж підплигнув кінь і став цапа, мабуть, у коня влучив.. А козака на ньому не зачепило (Головко, II, 1957, 355); // Торкаючись чого-небудь, виводити із стану спокою. Утихла [нога] і сливе не болить, як не зачіпати (.П. Укр., V, 1956, 185).
◊ Му́хи не зачіпа́ти (не зачепи́ти) [мізи́нцем]; Па́льцем не зачіпа́ти (не зачепи́ти) кого — не завдавати нікому ні найменшої шкоди, неприємності, образи. За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем (Логв., Давні рани, 1961, 28); Я б нікого й пальцем не зачепила, аби мене ніхто не зачіпав (Н.-Лев., II, 1956, 14)
2. перен. Втручаючись у чиє-небудь життя, завдавати неприємності, кривдити. То так він і жив собі й добре йому велося все: він нікого не зачіпав і його ніхто не займав (Вовчок, І, 1955, 310); Дочки якого-небудь Авраменка або Киселя,— він назвав імення відомих сільських дукарів, — я не зачеплю. А це — голоштанники. Куди воно там буде жалітися! (Вас., IV, 1960, 27); Його боялися і ненавиділи. Але він мав великі зв’язки, і його ніхто не наважувався зачепити (Сенч., На Бат. горі, 1960, 12).
Зачіпа́ти (зачепи́ти) інтере́си кого — завдавати шкоди чиїм-небудь інтересам. Весела [Лена], більш по молодості, ніж по темпераменту, поверховна у всьому, крім того, що зачіпає близько її інтереси (Л. Укр., III, 1952, 718); Відомий вислів говорить, що коли б геометричні аксіоми зачіпали інтереси людей, то вони напевно спростовувалися б (Ленін, 15, 1949, 17).
3. перен. Захоплювати що-небудь, поширюватися на щось. Насамперед він [Ч. Дарвін] доводить, ще живим організмам притаманна спадкова мінливість, яка зачіпає всі їхні ознаки і властивості (Наука.., 1, 1959, 43); Післявоєнна реконструкція міста зачепила й цю околицю (Дмит., Розлука, 1957, 98); [Платон Гаврилович (дивиться на небо):] А мені здається, що не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине. Хіба, може, краєчком зачепить (Вас., IIІ, 1960, 138); // Поширюючись на що-небудь, завдавати якоїсь шкоди, впливати негативно. Недавно дістав я з цензури свій збірник. Тяжко покалічила його цензура, багато зовсім викинула, та Ваших «Гастролів», хвалити бога, не зачепила (Коцюб., III, 1956, 261).
4. перен. Звертати увагу на що-небудь, спрямовувати думку до чогось у розмові, якомусь викладі і т. ін. Молоді хлопці почали зачіпати усякі питання (Н.-Лев., IV, 1956, 76); Я використав [для написання твору] обговорення читачами ..нарису, що зачіпає одну з цікавих комсомольських проблем (Донч., VI, 1957, 584); Іван Семенович зрозумів, що своїми настійливими запитаннями зачепив неприємні, а може, навіть болючі спогади [Малахова] (Собко, Справа.., 1959, 31).
5. перен. Звертатися до кого-небудь, намагаючись поговорити. Максим думав, як би зачепити зятя, як би зняти з ним розмову (Коцюб., І, 1955, 36); Був [Дмитро] похмурий, мовчазний. Нічого не розповідав і нікого ні про що не розпитував. Та ми, правду кажучи, не дуже й зачіпали його своїми розмовами та запитаннями (Коз., Гарячі руки, 1960, 98); // Заговорювати до кого-небудь, залицяючись, жартуючи. Нащо мене зачіпаєш, Коли собі іншу маєш? (Чуб., V, 1874, 200); Дівчата стояли, дивилися, інші пересміхувались, інші стояли смутні. Були й такі, що самі зачіпали хлопців жартами та приспівували їм (Л. Укр., III, 1952, 564); Яке це щастя, що в таку хвилину Іде сама, ніяких друзів збоку! Але яку, яку знайти причину, Щоб якось зачепити карооку? (Підс., Поеми, 1954, 104).
6. перен. Критикуючи, висміюючи, викликати на суперечку. А навіщо вона його зачепила? Звикла всіх критикувати ще в школі (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 101); Всі наче аж присунулися ближче, назрівав якийсь спалах, бо давно вже не було на зборах гострих суперечок,— молода робітниця насмілилася зачепити начальника цеху (Хижняк, Невгамовна, 1961, 15); // Приставати до кого-небудь, дражнити, викликаючи на сварку, бійку і т. ін. Жінку свою він дуже любив, а тільки уранці він очі розкислить, то вже й почав зачіпати та задирати її (Вовчок, І, 1955, 296); З рову почали [хлопці] зачіпати — дражнити, шпурляти груддя (Головко, II, 1957, 246); І баран буцне, як зачепиш (Номис, 1864, № 3290); — От зачепи, то й тобі достанеться, що й додому не донесеш, та й по дорозі не розгубиш (Свидн., Люборацькі, 1955, 192); // Нападати на кого-небудь. Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих з’явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят, ховаються в печери вкупі з чоловіком і не зачіпають його з ляку й страху (Н.-Лев., II, 1956, 390); [Поліксена:] Так що? Він [Гектор] мірмідонців не зачепить, то й Ахіллесові про те байдуже, як і мені (Л. Укр., II, 1951, 259); Хай лиш вороги посміють зачепити — ми їх добре пошануєм, пошаткуєм! (Тич., 1, 1957, 215).
7. перен. Викликати хвилювання у кого-небудь, тривожити. До сліз його зачіпала доля так званого «саночника» в дожовтневій капіталістичній шахті (Ле, С. Голубар, 1950, 32); Марина побачила, що її слова батька зачепили, і ще стала доказувати, що не варт за зятеві борги свою спину гнути (Григ., Вибр., 1959, 232); // Ображати, сердити, зауважуючи що-небудь; викликати розмовою невдоволення. Господар повільно пив кумис, уважно слухав співця, посміхався. Коли ж пісенні дорікання Шашубаєві його надто зачіпали, він мовчки підносив руку долонею вгору — просив слова для негайної відповіді (Мас., Життя.., 1960, 81); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить — вона терпеливодушна, ясна та весела (Вовчок, І, 1955, 144); Ореста Білинського зачепив легковажний тон, яким Аполонія відзивалась про Олену (Вільде, Сестри.., 1958, 319); // Непокоїти, зацікавлюючи, захоплюючи кого-небудь чимсь. Чіпку ж все зачіпало, все торкало. Він про все баби розпитував (Мирний, І, 1949, 144); Не було в нього [директора] такого виступу, щоб не слухали. Бо він умів зачепити кожного (Загреб., Спека, 1961, 146).
Зачіпа́ти (зачепи́ти) честь (гі́дність, самолю́бство) кого — заподіювати образу кому-небудь. Пониження боляче зачепило його самолюбство, через те на новій посаді він працював абияк, наче соромився її (Гур., Життя.., 1954, 95); [Михайло:] Мамо, тут зачепили честь моєї нареченої (Собко, П’єси, 1958, 350).
◊ Зачіпа́ти (зачепи́ти) во́зом кого — робити кому-небудь неприємність, ображати. — Що це з вами таке, хлопці? Чи вас возом хто зачепив, чи позакохувались ви обидва, разом? (Собко, Біле полум’я, 1952, 225); Зачіпа́ти (зачепи́ти) за болю́че (найболю́чіше) мі́сце — виводити з терпіння; дошкуляти. На жарти Марко ображався, а сам мав гострий язик і вмів зачіпати товариша за найболючіше місце (Коп., Десятикласники, 1938, 31);
Зачіпа́ти (зачепи́ти) (за) ду́шу (се́рце); Зачіпа́ти (зачепи́ти) стру́ни душі́ (се́рця) — глибоко зворушувати, хвилювати. В Оксани з’явилося спокусливе бажання посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (Чорн., Потік.., 1956, 91); Раніше не міг пройти [Сеспель] спокійно, коли чув ту пісню, не міг вслухатися в її слова. Тепер вона якось пролетіла повз його вуха, не зачепила серця (Збан., Сеспель, 1961, 442); Змовк і фурман, задумався. Десь зачепила та розповідь найпотаємніші струни його старечого серця — і от слухав тепер їх невтішну мелодію (М. Ол., Чуєш.., 1959, 63); Зачіпа́ти (зачепи́ти) за живе́ (до живо́го): а) ображати. Холодний тон співрозмовника зачепив його за живе, змусив задуматись, насторожитись (Ряб., Жайворонки, 1957, 78); Казик ніколи не втрачає доброго настрою і віри у краще майбутнє. Іноді тільки навіть його до живого зачепить та чи інша несправедливість, і тоді він уже безпардонно розсипається (Вільде, Троянди.., 1961, 195); б) викликати глибокі почуття; дуже хвилювати. Полонені зацікавлено дослухалися до тієї розмови. Видно, вона їх зачепила за живе, розворушила душу (Збан., Сеспель, 1961, 254).
8. розм. Брати що-небудь, користуватися чимось без дозволу. [Старшина:] Поможи боже! Тоді вже не буду зачіпать казенних грошей. Оцей тільки раз, коли б благополучно… (К.-Карий, І, 1960, 39);
В Акермані отаман пішов з рибалками в поліцію, узяв пашпорт на ціле літо й дав присягу, що він не зачепить того добра, що викине море на берег, і зараз передасть на кордон (Н.-Лев., II, 1956, 223); — Чули правильний закон? — загорланив Денисенко.— Ніхто не має права зачепити нашу.. землю! А панську ріжте, як хочете! (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 136).
9. перен., перев. з запереч. не. Приступати до роботи над чим-небудь. До жадної серйозної праці ще не брався, тільки вчора вірші до «Вісника» вислав, а «Міріам» ще не зачіпав, хай полежить (Л. Укр., V, 1956, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 406.