ЗА́ЧІСКА, и, ж. Певним способом укладене, підстрижене або завите волосся на голові. З головного входу, з теплого гардеробу плив і плив непереривний струмок величних уборів, ..з смаком зроблених зачісок (Фр., VI, 1951, 219); Спочатку в нього [розпорядника танців] була чудова зачіска. Чуб йому блищав по обидва боки проділу (Мик., II, 1957, 61); Біля відчиненого вікна стояла дівчина з хвилястою зачіскою (Панч, В дорозі, 1959, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 408.