ЗАШАРУДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док., без додатка і чим. Почати шарудіти. В залі гості зашаруділи ногами, зашелестіли сукнями (Н.-Лев., III, 1956, 237); На столі злякано зашаруділа миша (Кос., Новели, 1962, 20); Сухе листя зашаруділо, осипаючися з дерев (Собко, Біле полум’я, 1952, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 412.