ЗАШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, док., без додатка і чим. Почати шелестіти. Зашелестіло жито, заколихалося (Мирний, І, 1949, 127); Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ (Вас., І, 1959, 123); Він важко опустився на стілець за своїм столом і зашелестів паперами (Чаб., Тече вода.., 1961, 35); * Образно. — Прийшов клятий німець, потрощив, покалічив,— зашелестіла висхлими губами бабуся (Ткач, Плем’я., 1961, 69); *У порівн.— Уласе, сизий голубе, як мені стало на серці легко!..— тихо-тихо прошепотіла Лукина, неначе калина зашелестіла листом (Н.-Лев., III, 1956, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 412.