ЗАШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Почати шкандибати. Як тікали вони побіля лиману, у одного татарина зашкандибав кінь; бачить сердешний, що вже йому не втекти (Стор., І, 1957, 204).
2. Піти шкандибаючи. Сяк-так підлікувавшись, спираючись на палицю, зашкандибав Антанас у губпартком (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 414.