ЗАШМА́ГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зашма́гати. * Образно. Анатолій пропихався до виходу. З щоками, розмальованими чорнилом, в безглуздому на його хлоп’ячій постаті дівчачому одязі, обсміяний, затурканий, зашмаганий нещадними ударами насмішкуватих Степанових слів (Загреб., Спека, 1961, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 416.