ЗАШПИГА́ТИ, а́є, док., розм. Почати шпигати. — Скоро лиш одною ногою полівиш, щоб зійти на пагубну дорогу, ого, вже тебе той терен [сумління] зашпигає, і ослабить, і заглушить твою лиху силу (Фр., IV, 1950, 397).
Ко́льки зашпига́ли — почало колоти, з’явилося відчуття болю, схоже на поколювання. Преображенський різкими кроками підійшов до фельдшериці й прошепотів так, що кольки в неї аж до п’ят зашпигали (Ле, Міжгір’я, 1953, 517).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 417.