ЗАШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Почати штовхати. Хлопці заштовхали один одного: — Ти, не шуми! Чого шумиш? (Мик., II, 1957, 175); Раптом, схопивши дівку за стан, закружив [Козак Мамай] її, засмикав, заштовхав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 326).
2. Штовхаючи, завдати болю, ослабити. Коли хвору курку вчасно відокремити і добре доглянути, то за кілька днів вона видужає, а в стаді її, як то кажуть, заштовхають, і тоді лишається тільки одне: вибракувати її (Рад. Укр., 14.VІІ 1961, 2); // перен. Грубо ставлячись до кого-небудь, зробити несміливим, збавити власної волі. При його [Романа] м’якому характерові іншим, зубатішим, здається, легко було б заштовхати, перетворити в попихача, проте насміхатися з нього, скривдити його ніхто не наважується (Гончар, III, 1959, 55).
3. Поштовхами загнати кого-небудь, засунути, пхнути що-небудь кудись. Ольга сиділа в кріслі, бачила, як батько став на коліна, щоб витягти туфлі з-під ліжка (Мариня, прибираючи, заштовхала їх під саму стіну) (Вільде, Сестри.., 1958, 97); Тільки ступили вони [Марія та Софрон] на палубу пароплава, як заштовхали їх у трюмні засіки, наче бидло (Рибак, Час.., 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 418.