ЗАЩЕТИ́НЕНИЙ, а, е, розм. Який защетинився вкрився жорстким, коротким волоссям. Втомлений після обходу, повільно спускається [батько] по камінню, усміхаючись до Натели спітнілим, защетиненим, кілька днів не голеним обличчям (Гончар, І, 1954, 539); * Образно. Осінь мандрувала по дніпровських схилах, по защетиненій колючим дротом землі, по спалених селах (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 420.