ЗАЩІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЩЕПНУ́ТИСЯ, щепну́ся, ще́пнешся, док.
1. Защіпати за собою двері, увійшовши всередину приміщення. То раділа [Ївга], коли хто зайде в хату, і цілу годину, заливаючись сльозами, розказувала про Катрю, жалілася на своє горе невсипуще, то ховалася, защіпалася від людей, боячись, щоб люди не зазирнули в її душу (Л. Янов., І, 1959, 404); Вона мерщій убігла у кімнату, зачинилась, і чути було, як защепнулась… (Кв.-Осн., II, 1956, 356).
2. тільки недок. Пас. до защіпа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 421.