ЗАЮ́ШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до заю́шити. Проходить красивий Іван — заюшений кров’ю, обшарпаний, одним словом-битий (Ю. Янов., IV, 1959, 94); Звір наближався, заюшений піною, змішаною з кров’ю (Гжицький, Опришки, 1962, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 421.