ЗАІСКРИ́ТИСЯ, и́ться, док.
1. Почати іскритися, переливатися іскрами. В кімнаті спалахнуло яскраве світло.. Заіскрилися кришталеві чарочки, заблищав посуд (Кучер, Голод, 1961, 459); Вже розійшлися хмари і на небі з’явилося сонце, повеселішав садок, заіскрилися сніжинки (Хижняк, Тамара, 1959, 266); * Образно. Буває таке: неждано-негадано побачиш щось хороше, зрадієш, і все в тобі заіскриться (Грим., Подробиці.., 1956, 43).
2. Почати виблискувати, сяяти від збудження, гніву, радості, шастя (про очі). Нахмурився й січовик: заграла молода кров, заіскрились очі: розсердила його та зневага (Стор., І, 1957, 335); Його очі заіскрилися живою радістю (Фр., II, 1950, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 130.