ЗАЇ́ЖДЖЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заї́здити1. Ще здалека він побачив коло лікарняної брами двох прив’язаних до дерева заїжджених коней (А.-Дав., За ширмою, 1963, 167); Як де вдовина нива, неодмінно зроблять дорогу. Зачала лопаткою землю копать мати. Земля збита, заїжджена (Горд., II, 1959, 7).
ЗАЇ́ЖДЖЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заїздити2. Правильно заїжджене лоша спокійно ставиться до навколишнього оточення й довіряє людині (Конярство, 1957, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 131.