ЗАЇ́ЗНИЙ, а, е, розм. Признач. для заїзду (див. заї́зд2 1). Минаючи.. Обринських, я глянув туди й побачив, що заїзна брама від дороги була відчинена (Коб., III, 1956, 51).
◊ Заї́зний двір — те саме, що заї́зд1 1. Пан звелів коней зупинити коло заїзного двору і повів свою молоду у кімнати (Вовчок, І, 1955, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 132.