ЗБАГА́ЧУВАЧ, а, ч.
1. техн. Пристрій в карбюраторі двигуна для збагачування пального. Збагачувач призначений для полегшення запуску двигуна (Зерн. комбайни, 1957, 176).
2. спец. Речовина, сполука і т. ін., які сприяють процесові збагачення руди, вугілля, грунту і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 425.