ЗБИРА́ЛЬНИЦТВО, а, с. Збирання плодів, ягід, їстівного коріння, грибів і т. ін. як спосіб добування їжі; форма господарства. Він [палеоліт] характеризується застосуванням людиною примітивних кам’яних знарядь праці і пануванням присвоювальних форм господарства — збиральництва і полювання (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 433.