ЗБИРА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. збира́ти і збира́тися. Збирання козацької армії було в повнім розпалі (Кач., II, 1958, 427); Я один на кілька радгоспів мав практику збирання стандартних будинків (Хор., Ковила, 1960, 71); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементові ями-басейни для збирання дощової води (Гончар, Таврія, 1952, 29); Великі труднощі були з запровадженням та збиранням продрозкладки. Але ревком працював не покладаючи рук (Дмит., Наречена, 1959, 58); — Чи не час нам в дорогу? — поспитала Соломія.. По проваллю пройшов шепіт: пора, пора… І почалося збирання (Коцюб., І, 1955, 347); Багато енергії й зусиль доклав М. В. Лисенко, щоб залучити якомога більше людей до участі в збиранні фольклору (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 50); Колгоспники поспішали закінчити збирання буряків, доки стоїть ясна погода (Донч., Дочка, 1950, 69).
2. Те саме, що збира́льництво. У степовій та лісостеповій смугах населення [неоліту] переходило від мисливства до приручення тварин, а від збирання — до землеробства (Іст. СРСР, І, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 434.