ЗБЛИ́ЗЕ́НЬКА, присл. Досить зблизька. Ой, ляжу я долі посеред осади, уже ж бо я хворий з тяжкої досади. Ось ідуть одвідать сусіди зблизенька, а помежи ними йде моя миленька (Л. Укр., IV, 1954, 275); Але як побачу тебе я зблизенька, Яка ти хороша, яка ти миленька (Сам., І, 1958, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 446.