ЗБІДНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. збідні́ти. Робітнича аристократія, яка боїться жертв, яка побоюється «надто великого» збідніння під час революційної боротьби, не може належати до партії (Ленін, 31, 1951, 213); Виведення із організму надмірної кількості води спричинює збідніння його на мінеральні солі, що є шкідливим для організму (Метод. викл. анат.., 1955, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 441.