ЗГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГИ́БНУТИ, ну, неш, док., діал. Гинути. Романиха сіла коло корови і пильнувала єї [її], аби не згибла (Стеф., І, 1949, 50); Одного лиш зректись не маю сили: крилатих дум, пісень, мрій молодих; без них я згибла б, як сей цвіт похилий без сонця блисків в’яне золотих (У. Кравч., Вибр., 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 511.